Добірка правових позицій у справах щодо адвокатських запитів

advokatsky zaputy

1. Інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів, володіння, користування чи розпорядження державним майном не належить до інформації з обмеженим доступом

Аналіз положень, викладених у Законах №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Тобто до конфіденційної інформації не належать інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним коштами/майном отримала або отримує в будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти, або майно, копії відповідних нормативно-правових актів й договорів, які містять указану інформацію.

Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.

У справі, яка розглядається, відповідач наполягав на тому, що предмет запиту стосувався, у тому числі рішень Теківської сільської ради у сфері земельних відносин, тобто інформації про розпорядження органом місцевого самоврядування об’єктами комунальної власності, прозоре відчуження (надання у користування) яких становить суспільний інтерес. При цьому позивач не наполягав на наданні у запитуваних копіях документів персональних даних щодо фізичних осіб, які набули права власності чи інших речових прав на зазначені об’єкти (їхні паспортні дані, ідентифікаційні коди, адреси проживання тощо).

Таким чином, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що рішення Теківської сільської ради, прийняті в липні 2017 року, містили конфіденційну інформацію про мешканців відповідної територіальної громади, у тому числі за їхніми заявами про відведення у власність земельних ділянок, що виключає можливість надання їх на адвокатський запит.

Постанова КАС ВС від 22.07.2020 по справі № 299/3792/17 за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/61319640/.

2. Якщо шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена

Вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів — Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Закону України «Про доступ до публічної інформації». Перший визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат.

Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині права на отримання запитуваної інформації від відповідача.

Другим аспектом права на отримання запитуваної інформації є її віднесення до публічної. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що запитувана інформація була створена суб’єктом владних повноважень і на виконання його владних повноважень, а отже є такою, що відноситься до публічної.

Обставина, що відповідач є розпорядником публічної інформації не є спірною у цій справі, а відповідно обмеження розпорядником доступу до інформації з огляду на вимоги частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» повинно здійснюватися таким чином:

  1. встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів;
  2. встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам;
  3. порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право на цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Постанова КАС ВС від 29.11.2019 по справі № 807/178/18 за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/45585269/.

3. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації тягнуть за собою відповідальність

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (частина третя статті 24 Закону № 5076-VI).

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, адвокатом Катишевим С.В. скеровано адвокатські запити до відповідача на підставі договору від 11 липня 2018 року б/н про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ним і СТОВ «Вікторія». До адвокатських запитів додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Отже, адвокатські запити Катишева С.В. відповідали вимогам статті 24 Закону № 5076-VI, направлялися в інтересах позивача та мали бути розглянуті відповідачем у встановленому законом порядку.

Постанова КАС ВС від 26.11.2019 по справі № 1240/2978/18 за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/45456844/.

4. ГПУ є розпорядником інформації про можливу протиправну діяльність особи

В абзаці першому частини першої статті 24 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатський запит — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Наведеним критеріям відповідають відомості про можливу протиправну діяльність особи, одержані органом досудового слідства у порядку реалізації своєї правоохоронної функції, задокументовані й внесені до ЄРДР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон № 2939-VI) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання.

Отже, ГПУ як державний орган і суб’єкт владних повноважень є розпорядником такої інформації.

Розглядаючи запит адвоката про надання інформації про те, чи провадиться ГПУ (структурними підрозділами, територіальними органами прокуратури) досудове розслідування у кримінальних провадженнях, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, та кримінальних провадженнях, у яких учасником (стороною) є клієнт адвоката, ГПУ виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов’язки суб’єкта звернення.

Таким чином, пов’язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність ГПУ випливають зі здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми процесуального права та обґрунтовано дійшли висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постанова КАС ВС від 08.04.2020 по справі № 826/7244/18 за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/59087786/.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *