Добірка правових позицій у житлових спорах

житлові спори

1. Виключення житла з-поміж службового

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, мав на момент звернення до суду вислугу на військовій службі 20 років 3 місяці 19 діб, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Суди обґрунтованого виходили із того, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.

Повний текст постанови КЦС ВС від 04.03.2020 по справі № 636/1514/19 – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/57284701/

2. Врата права користування житлом дитини

Проживання дитини за місцем проживання своєї матері не є підставою для втрати права користування житлом за місцем проживання батька, оскільки він має рівні з матір’ю права та обов’язки щодо дитини, зокрема щодо забезпечення її права на користування житлом, власником якого він є.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України). Малолітня дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом.

Не проживання батька дитини у спірній квартирі із січня 2014 року не може бути підставою для зняття з реєстрації у вказаній квартирі його дитини, а право малолітньої дитини на користування житловим приміщенням надасть їй у майбутньому можливість визначити своє місце проживання самостійно відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України.

Повний текст постанови КЦС ВС від 03.04.2019 по справі № 210/1857/15-ц – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/9521073/

3. Наймач житла має право на тимчасове володіння ним

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, висновок апеляційного суду про наявність підстав для виселення відповідача, а саме закінчення строку договору найму, є помилковим, оскільки зроблений судом без урахування наведених норм закону та встановлених у справі обставин, а саме, що відповідач після закінчення строку дії договору та відсутності заперечень позивача продовжував проживати у кімнаті гуртожитку та сплачувати рахунки за надані послуги, а отже, договір є продовженим на той самий термін.

Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно.

Положення статті 387 ЦК України не підлягають застосуванню до вимог власника житлового приміщення про виселення наймача у зв’язку із закінченням строку дії договору найму.

Повний текст постанови від 31.10.2018 по справі № 752/13845/16-ц – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/6507202/

4. Переселення або відселення громадян з гуртожитків

Відповідно до статей 19, 20, 25, 26 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження в установленому законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Позивач не надав і суди під час розгляду справи не встановили існування відповідного рішення про визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Таким чином, визнання жилого будинку гуртожитку) таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), і відповідь на звернення Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якої повідомлено, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.

Повний текст постанови КЦС ВС від 04.12.2019 по справі № 760/6275/19 – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/48400436/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *