Технологій стає все більше, але юристи не поспішають ними користуватися. Чому так?

технолгії

Консерватизм професії, а також відсутність стабільного позитивного досвіду застосування заважають остаточно переконати юристів, що технології — це добре.

Abajournal опублікував цікаве дослідження про стан впровадження юридичних технологій, проведене ABA (American Bar Association) у 2020 році. Лише 7% респондентів повідомили, що їх компанії користуються інструментами на основі штучного інтелекту (AI). При цьому 23% опитаних заявили, що їх фірми не розглядають придбання продуктів, що використовують AI, а 34% розповіли, що недостатньо обізнані про аспекти застосування AI, щоб відповісти на питання про плани щодо його застосування в роботі.

На думку Олександра Пайкіна (Alexander Paykin), адвоката із Нью-Йорка і члена ради Ресурсного центру правових технологій, повільне впровадження подібних продуктів в юридичній сфері обумовлене тим, що вони ще не можуть стабільно демонструвати ті результати, які обіцяють їх постачальники. На власному прикладі, він розповів про досвід пошуку інформації за допомогою одного з додатків:

“Я побачив, що корисні та релевантні документи з конкретного питання AI просто не виявляє, а замість цього система знаходить якусь безглузду нісенітницю.”

В ЧОМУ ПРИЧИНА?

Більшість юристів користуються тільки абсолютно необхідними їм у роботі інструментами: текстовим редактором, пошуковими базами та офіційними реєстрами. Для професії критичними є точність і актуальність даних, а тому для прийняття будь-якого нового технологічного рішення спочатку необхідно переконатися в його надійності та безпеці. Тому до новинок відносяться з осторогою.

Безумовно, користь технологій очевидна — вони істотно прискорюють виконання роботи та автоматизують рутинні завдання. При цьому все більше компаній розуміють, що це ще й елемент конкурентної боротьби. Адже клієнт хоче отримати якісні послуги в стислі терміни та з мінімальними витратами. Команди, які зможуть виконувати роботу, скоротивши свої витрати й час на її виконання, будуть на крок попереду.

Однак для правильного застосування цифрових рішень між очікуваннями користувачів і дійсними можливостями технологій має бути взаємозв’язок.

З одного боку, юристи дуже обережно ставляться до появи нових інструментів, а з іншого, останні не завжди виправдовують їх високі очікування. В юридичній спільноті досить часто порушується тема заміни в недалекому майбутньому юриста машинними алгоритмами. Ентузіазм прихильників цієї ідеї підігрівається постійною появою на ринку продуктів, які обіцяють вирішення багатьох проблем. Але, як показує практика, при всій привабливості такої перспективи ще занадто рано говорити про можливість повної автоматизації юридичної діяльності. Навіть найсучасніші технології поки що не здатні відтворити креативність мислення, яка часто необхідна в роботі юриста.

НА АЛГОРИТМИ ПОКИ ЩО НЕ ПОКЛАДАЮТЬСЯ

Юриспруденція — це високоінтелектуальна сфера. При прийнятті рішень професіонал часто керується не тільки своїми знаннями, а й досвідом, правовою інтуїцією. Звести це до якогось алгоритму було б дуже непросто. Досвід — це та частина здібностей, яку неможливо «задокументувати», відцифрувати та завантажити в машину. Тому комп’ютерні системи ще не володіють необхідною гнучкістю інтелекту. Це стримує їх впровадження у сферах, що вимагають глибокої експертизи.

Як приклад можна навести нещодавнє припинення діяльності одного з піонерів у сфері передбачення результатів судових процесів — компанії CourtQuant. Вони створили рішення для прогнозування результатів судових спорів. Сферою застосування став litigation funding — бізнес з фінансування ведення процесів в суді з метою отримання прибутку в разі виграшного результату.

Як зізнався один із засновників компанії, клієнти просто не хотіли покладатися лише на одні технології при прийнятті рішень про фінансування того чи іншого процесу. Тому продовжували залучати до оцінки ризиків також і команди юристів. Проте через кризу витрати на оплату роботи експертів і одночасне застосування системи стали занадто великі. Тому вибір був зроблений на користь традиційних фахівців, чиї прогнози вважають більш надійними та всебічними, а від технологій відмовилися.

ЛЮДИНА + МАШИНА

А ось там, де мова йде про рутинну роботу, шаблонні дії, пошуку та аналізі даних, спеціалізовані програми вже проявили себе найкращим чином. Перш за все, це автоматизація щоденних завдань, попередній аналіз контрактів, конструктори документів, а також аналітика.

За даними того ж дослідження ABA, більше ніж 45% фірм регулярно використовують інструменти для правової аналітики. Найчастіше вона необхідна для проведення дослідження з якого-небудь питання (29%), розробки стратегій (19%), необхідності зрозуміти логіку суддів (15%) і прийняття рішень щодо подальшого розвитку бізнесу (14%).

Машина перевершує людину в здатності швидко аналізувати й отримувати корисну інформацію з величезних масивів даних. Разом з тим, людина краще справляється з творчими завданнями. Тому найкращим застосуванням технологій зараз була б допомога користувачеві в отриманні всіх ключових даних, на підставі яких той, в свою чергу, міг би приймати рішення, розробляти стратегії та оцінювати ситуацію.

Тому, у сфері правових інновацій активно розвивається виробництво систем підтримки прийняття рішень. Завдання такої системи — дати юристу необхідні дані для об’єктивної оцінки ситуації. Завдяки отриманню корисної інформації «тут і зараз» у фахівця звільняється час для вирішення інтелектуальних завдань. Наприклад, за таким принципом ми розвиваємо свою платформу для підготовки до судових процесів PRAVOSUD.

ДАНІ – ВИЩА ЦІННІСТЬ

Кожна професійна система для юристів побудована на будь-яких даних. В Україні це, переважно, так звані «відкриті дані», одержані з різноманітних державних реєстрів. До речі, в цьому році наша країна вперше потрапила до рейтингу Open Data Maturity Report, підготовлений Європейським порталом даних. Україна отримала високу оцінку і була визнана однією з держав, що швидко розвивається в цьому напрямі. Це хороша тенденція, оскільки поява та існування цифрових проєктів безпосередньо залежать від прогресу в розвитку цієї сфери.

Однак, для розвитку аналітичних систем важлива, перш за все, якість даних. І це та зворотна сторона роботи з державними реєстрами, яка невидима для звичайного користувача, але добре відома всім, хто працює з відкритими даними.

З одного боку, відкриваються все більше наборів даних, а з іншого — розпорядникам цих даних необхідно докласти ще багато зусиль для поліпшення їх якості й частоти оновлення. Державний реєстр судових рішень — гарний тому приклад. Він містить величезну кількість інформації, яка може бути перетворена в цінні для юристів аналітичні дані. Але для їх повноцінного використання необхідно усунути проблеми з регулярністю оновлень, помилками в текстах документів, плутанину в форматах і т.д.

У своїй роботі над проєктом ми щодня стикаємося з необхідністю виправлення таких неточностей заради комфортної роботи користувачів. Зовсім недавно, наприклад, ми успішно вирішили проблему пошуку «рішень-невидимок». Так ми називаємо документи, в яких зазначено один номер справи, але в реєстрі їм присвоєно зовсім інший. В такому випадку пошук документів по «правильному» номеру навіть в самому судовому реєстрі практично неможливий. Разом з тим, за допомогою розробленого алгоритму ми забезпечили коректний пошук такої інформації у PRAVOSUD.

Очевидно, що для найбільш ефективного використання відкритих даних в країні повинен виникнути постійний діалог між розпорядниками цих даних і тими, хто використовує їх при створенні різних корисних продуктів.

ЯК БУТИ ДАЛІ

Технології повинні стати доступнішими. Це означає, що вони повинні бути дешевші у використанні, а також бути зрозумілими користувачеві. І якщо з першим все рухається саме в цьому напрямку, то над тим, щоб донести юристам цінність застосування технологій, ще потрібно попрацювати. Юриста потрібно навчати, показувати й розповідати про те, як можуть допомогти в роботі сучасні розробки. Не дарма у всіх західних юридичних школах вже давно існує окремий предмет про інновації в праві.

Юристів, як кінцевих користувачів, необхідно залучати на етапі досліджень і розробки продукту. В іншому випадку існує ризик того, що програма не повною мірою відповідатиме професійним потребам.

І, нарешті, в питанні відкритих даних дуже важливий діалог, партнерство між їх розпорядниками і користувачами, тими, хто використовує ці дані для створення програмних продуктів. Зміст, структура, якість, оновлення даних повинні визначатися реальними потребами тих, хто користується ними на практиці, а не міркуваннями чиновників.

Але ситуація поступово змінюється, і, я впевнений, далі буде тільки поліпшуватися. Прогрес, в будь-якому випадку, є.

Михайло Вертепа,
СЕО PRAVOSUD

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *