1️⃣ Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов’язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов’язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов’язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати товару за договором №187В належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Повний текст постанови від 04.05.2018 по справі № 927/333/17 – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/2463608/
2️⃣ Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Повний текст постанови від 27.09.2019 по справі № 923/760/16 – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/43275388/
3️⃣ За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, на яку посилався скаржник, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.
Повний текст постанови від 05.09.2019 по справі № 908/1501/18 – за посиланням: https://app.pravosud.com.ua/public/docs/42460442/
